Pazey Andryuk's blog

Хелп! Допоможіть!

Sat, 14 Nov 2009 22:02:01 GMT

Любі друзі! І просто хороші люди! Потребуємо вашої допомоги. Хороша людина svetonline , прекрасний френд бере участь у конкурсі, де може виграти монітор! Від вас треба лише голос, щоб зробити людину щасливою.
Тут всі умови для допомоги - http://svetonline.livejournal.com/88884.html Не проходьте повз це повідомлення!
ЗІ: Доречі, у неї скоро день народження.

Касаясь пустоты / Touching the Void

Tue, 03 Nov 2009 19:20:25 GMT

Тим, хто любить гори, походи та трохи екстриму раджу переглянуть цей фільм! Досить довго не доходили очі чи руки до нього, але під настрій дивитись завжди краще. Фільм про силу волі та жагу до життя. Гадаю, згадка про нього морально допоможе у найскрутніші моменти. Розповідати сюжет не буду, скажу лише, що після цих чуваків ніхто повторити цього не зміг. Лінк на фільм під катом. Дякувати yaryk за наводку.

Видео: 720x416, XviD, 1485 Кбит/с
Аудио:
Русский (MP3, 2 ch, 128 Кбит/с),
английский (AC3, 6 ch, 448 Кбит/с)

Доп. информация: фильм реконструкция
сборы в США $4 593 598
сборы в мире $13 846 359

Скачать Касаясь пустоты / Touching the Void (2003) + UA-IX - СКАЧАТИ
Touching the Void download

блогосферне

Fri, 16 Oct 2009 16:47:16 GMT

Сьогодні дізнався, що Юлія Тимошенко завела собі ЖЖ. (ну ясно, що сама вона туди не постить, а все це роблять її політтехнологи). Знаємо, також, що в ЖЖ пишить президент РФ Мєдвєдєв. Різниця лише в тому, що Мєдвєдєв пише у спільноту, а Тимошенко у власний ЖЖ.
Таким чином блог (спільнота) президента РФ не приймає участі в пузомірках, адже конкурувати з другім, тємой і грішковцом не солідно для голови держави (я так вважаю). А Юлія Володимирівна буде мірятись пузом з усіма іншими блогерами (в тому числі і з нами))). Якось це не респектабельно для прем'єр-міністра держави... Вона ніколи не буде першою (і навіть другою).

ЗІ: я перепрошую, якщо це активно обговорювалось в жж, але за браком часу останній місяць я просто не встигаю зазирати у стрічку.

Мангуп-кале

Fri, 02 Oct 2009 22:46:10 GMT

Є час запостити звіт про недавній похід.

Я звик, що похід в гори - справа, яка займає багато часу. А тут видалась можливість перевернути цей стереотип) О 4-й ранку в п'ятницю панічний збір рюкзака, закупка хавки та вибір маршруту. Щоб не довелось брати відгул на роботі (це велика проблема в моєму випадку) весь похід треба було вкласти в проміжок між 18.00 п'ятниці та 9.00 понеділку.

19.30 - відправлення з Одеси і через 12 годин переповнений нахабними таксистами вокзал Сімферополю. Нам пропонували доїхати до Мангупу за 200 грн. Вистачило витримки нікого не вбити та купити квитки на рейсовий автобус за 10 грн. Щоправда, з траси нам довелось стопом підїжджати ще 25 км, але з цим ми впорались менше, ніж за годину.
Прикинувшись студентами - вхід на територію печерного міста вийшов нам по 10 грн (так дорослий коштує 15). Підйом на гору з трьома перекурами, спогляданням караїмського цвинтаря вкрав іще 50 хвилин (але обійтись без цього не могли). Близько пів на дванадцяту в суботу ми були в пункті призначення!
Я планував в цьому поході випробувати пічку, яку сфорганив за рецептами Бонда. Момент істини настав на готовці обіду. 10 хвилин все працювало прекрасно, але втулка у піддуві поплавилась, через що вечерю та сніданок готували на бензиновому примусі.
Дуже пощастило з погодою та краєвидами - в кількох місцях проглядало море. А коли насунув вечір - в хмарах над морем трохи лякали зірниці, але до нас так дощ і не дійшов. За перший день я встиг пройти двічі все плато, облазити, мабуть, всі печери та набити близько 400 кадрів (правда більшість була з панорам). Оскільки ночувати на території печерного міста Мангуп-калє КАТЕГОРИЧНО заборонено - скинулись по 10 грн охоронцям і поставили намети безпосередньо на обриві, щоб краще було видно світанок.
Світанок, як водиться, проспали і ранішній обхід плато (третій за ліком) відбувався з 7-ї до 9-ї. Після найсмачнішого сніданку було виділено дві години на релакс і кайф. Потім збір всіх речей, сміття (варто відзначити, що там дуже чисто - сміття на землі я не бачив!!!). І у нас попереду залишалось відвідати монастир, від якого почали спуск в долину, а далі будь-яким чином доїхать до Сімферополя.
Оскільки збирались в останній момент - прямих квитків не було. І ми в 23.59 прибули в Миколаїв, де нас вперті запорізькі провідники не хотіли брати в потяг. За нас почали просити, навіть, провідники з потягу Одеса-Сімферополь, що стояв на сусідній колії, але марно. Можу сказати точно, адже не раз доводилось проситись у вагон вночі, найлюдяніші - одеські екіпажі. Всі інші - лайно.
Довелось шукати щастя на автовокзалі, звідки за дві години доїхали до Одеси. Офіційно все закінчилось о 4.50 ранку понеділка, коли я прийшов додому.

(1600х538)

Тут люди дають зрозуміти масштаб.

Ранішня медитація.

Пафос.

На підйомі проходили досить тривалу ділянку, зайняту старим караїмським цвинтарем.

Ввечері не вдалось зняти зірниці - гралися з витримкою. Загалом дуже весела справа, що займає до години часу.

В цей похід зробив свою пічку. Через брак часу - була одна недоробка, що далася взнаки. Але загалом працює!

Це загальний духовний стан походу)

Багато лазили печерами. Є навіть двоповерхові житла

В монастирі

Інколи доводилось долати перешкоди таким чином.

Цікавим небом проводжав Сімферополь - загалом було ясно.

Diego Stocco again

Thu, 01 Oct 2009 17:02:52 GMT

Diego Stocco - Experibass from Diego Stocco on Vimeo.

Нове відео і нові емоції! Продовжую слідкувати за його творчістю!

Терамінкс

Sat, 26 Sep 2009 15:48:46 GMT

Виявляється, є й такі збочення))) Я звичайний кубік Рубіка не складаю, а тут Терамінкс придумали...

Агов

Fri, 18 Sep 2009 08:46:31 GMT

Київстар тільки у мене почав гроші тирить?

Як ми літо проводжали

Tue, 01 Sep 2009 20:29:04 GMT

В останній вихідний літа було прийнято рішення наостанок відірватись. Через два роки після першої частини ми влаштували Мокрі Війни 2.
Для того, щоб потрапити на поле бою потрібно було дотриматись кількох умов.

1. Завчасно взяти у свого лікаря довідку про те, що ти "не сахарный" і можеш приймати участь у війні.

2. Передати справку лікарю-агенту, який пересвідчившись у вашій боєздатності, видасть секретну листівку з детальними вказівками дій та місця бою.

І після того дочекавшись години Х - вступати в бій!

Хто загинув - лишався помирати на полі битви:

The Swingle Singers

Fri, 28 Aug 2009 20:42:58 GMT

У мене інколе таке буває - знаходиш щось у себе на харді, слухаєш, а потім втикаєш довго: "Чому воно скачене більше півроку (інколи більше) і ти навіть не вмикав жодного разу!?" Так сталося сьогодні зранку - закинув в аімп і півгодини щастя перед роботою. Може і вам сподобається.
Качалося це дуже давно з торрентс.ру - пошукайте там. Якщо не знайдете - під катом викладаю лінки на рапіду. Все у .flac (інакше просто не раджу слухать).

</div></div>
El Paisenito [Argentina] (arr. Swingle Singers) - The Swingle Singers</div>

Частина 1
Частина 2
Частина 3

Лиман Куяльник

Fri, 21 Aug 2009 21:58:18 GMT

(1024×382)

Днями виїжджали на Куяльник. Місце з надзвичайною енергетикою. Чи то в силу своєї "мертвості", чи то через віддаленність від міста та безлюдність.
З усіх можливих місць відпочинку біля лиману найбільше мені смакує берег за Красносілкою. До того ж коли жив на поскоті сюди найлегше було дістатись.
Вся дорога займає близько 30-40 хвилин (маршрутка до Красносілки, потім мальовничий шлях полем). Раніше на лимані була мєгаздравниця з мєгасанаторіями - лікувальне болото, надзвичайно солона вода, в якій неможливо потонути (у нас кажуть, що не поступається Мертвому морю, але мама сказала після відпочинку в ІзраІлі, що то фігня - там солоніше і загалом краще).
Тепер залишилось лише мєгаболото.
Ще років десять назад були місця, де глибина сягала вище людського зросту, а зараз до середини можна дійти - і буде по коліна. Сохне дуже швидко, і гадаю, що років через 10 може його взагалі не бути. Точної причини висихання не знаю, але по ТБ кілька разів чув, що робиться це навмисно (буцімто річку, що живить його водою перенаправили кудись). На першій панорамі видно як вода відступила від дерев ліворуч.
Проте для повного розслабону місце просто шикарне! Найближчі відпочиваючи у вихідний день влітку метрів за 500 одне від одного.
В воду лізти цього разу не ризикнув. Побачив метрів за 150 від берегу "гуляющих по воде" і в принципі стало ясно, що цього року навіть полежати на воді справа не з легких!

Маленький АН-2 на горизонті час від часу кидав "одноразників" на дубах (мабуть дуже гарно летіти на заході сонця - обов'язково це спробую), чим надихнув на польоти з парасолькою.

Хто буде в Одесі - можете день присвятити Куяльнику (навіть можу провести), відчувших різницю з морськими пляжами (на яких теж є свої прєлєсті)

Це дорогою додому.

Diego Stocco

Sun, 16 Aug 2009 22:25:55 GMT

Знайшов такого собі Diego Stocco. Чувак робить музику з дерева, що росте в його саду. А взагалі мочить зі всього, що прийде в голову.
Дуже мені він припав до душі)
Під катом виклав mp3 Diego Stocco можна скачать і зацінити.

In the garden of my house there's a tree with lots of randomly grown twigs. It looks odd and nice at the same time. One day I asked myself if I could create a piece of music with it. To tune the t...

Download Diego Stocco mp3 from HERE

Свірж

Wed, 05 Aug 2009 21:20:33 GMT

При всьому кідалові Свіржа (феста, а не села) враження та спогади залишились найкращі.
Поперше відвідав Львів, де не був, мабуть, вже два роки. Кілька годин по ранішньому Львову, а потім ривок з автостанції (всього за 6.50 грн, а не 20, як гребли організовані буси) до Свіржа. В 12.00 обміняли, купленні зранку квитки за 250 грн, на зелені стрічечки (який милий та приємний розвод))). Плюс віддали 60 грн за проживання в наметовому містечку та пішли ставити намета в лісі (логіка-наше все).

Таким було наметове містечко, коли ми тільки приїхали, щільність наметів в лісі в разів 5 більша була (і де габріки хотіли розмістити очікуванні 50000 тис люду?) Доречі - хто хоче повернути гроші за квитки - пишіть на мило svirzh@gmail.com

побільше
Під постійні взивання до Артуууууура ставили намета та знайомились знепросихающими другий день сусідами-киянами - зачотні чуваки! Оскільки до того в Свіржі не був - мусив виконати програму мінімум! Фортеця й справді гарна - дуже мальовничі місця.
А найголовніше, те заради чого я їхав, і через що забив на всі кідалова, почалось за розкладом! Ніно я захоплююся давно, але наживо чув вперше. Вона просто неперевершена - надзвичайна енергетика. Захоплює слухача повністю - хочеться плакати і сміятись одночасно... Тому так багато її фото)).
Також вперше наживо чув Флайззу - респект чувакам! Море емоцій та драйву! Добре смалили От-вінта, Пропала Грамота.

Флайзза!

kosychka спала під рьок сценою

Я розумів, що це якісь музики, але хто саме - до їх виходу не знав. З'ясувалось це Mad Heads XL - добре завели натовп. Після них смутку вже не лишилось)))

А цей дядько розірвав мене остаточно, що італійців Figli di Madre Ignota я слухав біля намета - це бомба!

На другий день перед тотальним обломом класно покупались біля замку, але всередину так і не вийшло потрапить)

Залишки головної сцени на другий день.

Смішний чувак з Полікарпи, який по суті врятував другий день. Ніс багато брєда, але все одно рєспєкт і уважуха!

Далі веселі картінки з постсвірж'я

Літало над головами

Лежало на проспекті Свободи

Було за вікном вагону.

Було видно з ратуші - велика холєра

Львів зранку.

kosychka після фесту.

Цікаве в Google Earth

Fri, 03 Jul 2009 18:54:36 GMT

А ще в новому гуглерзі сподобались навороти типу поверхні Марсу та зоряного неба.

Козацький цвинтар

Sun, 31 May 2009 00:19:18 GMT

Потроху продовжую "збирати" козацькі поховання навколо Одеси. Робиться це, мабуть, більше з цікавості, та бажання зафіксувати це на фото, адже, як видно з попереднього посту, це невдовзі може бути втраченим. Цього разу відвідав найвідоміше козацьке кладовище, яке начебто й доглядається чорноморським козацтвом, в селі Усатове, де після визволення цих земель від турок оселились чорноморські козаки. Весь знайдений до того матеріал зводився до троьх ч/б фото п'ятнадцятирічної давнини.
Отже за розміром це кладовище найбільше з усіх, що я відвідував до тепер. Датується кінцем XVIII ст. та розташоване на курганному могильнику IV-III тис. до н.е. Як видно з фото сучасні поховання поступово захоплюють терріторію все більше, руйнуючи та витісняючи старі.
Як я зрозумів місцеві все ж таки намагаються доглядати за старими могилами, фарбуються хрести, дещо огорожене, прибране. Але нестача землі для нових поховань змушує нищити старі кам'яні хрести та плити.
1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

12.

13.

14.

15.

16. Декого затисли по-максимому. (а на задньому плані видно, як надгобок облаштували під скриньку для ганчірок та пляшок).

17. Важко сказати, чому такі цифри інколи з'являлись на хрестах. Мабуть, просто помилка...

18. Ну і кілька панорамок. (клікабельні)

19.

20.

21. А ще натрапили на печерні житла кінця XVIII ст. Але про них іншим разом.

Пост і так вийшов розтягнений, тому решту фоток можна глянуть в альбомі з часом буду його оновлювать.

Петрівка. Маєток Куріса

Thu, 28 May 2009 22:07:16 GMT

Село Петрівка знаходиться в Комінтернівському районі Одеської області. Всього кілометрів сорок від мого дому. Намір туди поїхати був давно, але склалось тільки нещодавно. Село як село, але від інших виділяється маєтком Курісів
- архітектурною пам'яткою державного значення. Детально про нього написано тут .Скажу тільки (якщо не хочеться лізти на вікіпедію), що будівництво його було розпочато 1810 року, в декорі використані, що видно на фото, елементи готики та мавританської архітектури. І те, що у нього, як у більшості маєтків в нашій державі, досить важка доля. Після великої жовтневої його грабували хто хотів. Зі склепу в поле викинуті останки поміщиків. Була облаштована сільськогосподарська школа. Румуни під час війни влаштували тут комендатуру, вирубали англійський парк та остаточно дограбували маєток. Після війни, навіть, була проведена реставраця, продовжував діяти технікум. Але одного літа блискавка вдарила в будівлю, і маєток вигорів повністю. На нову реставрацію грошей нема. Так руїни і стоять, піддаючись сучасним вандалам. На першому фото західний фасад.

2. Східний фасад.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9. Трошки інтер'єру.

10.

11. Да будет правда!

12. Ще трошечки деталей.

13. У вежі раніше були сходи.

А взагалі від таких подорожей лишається смуток в душі.
Загальна панорама з боку озера. (клікабельна)

Духовне та життєве

Thu, 28 May 2009 17:47:39 GMT

Хто з цих двох я?)

Тут сьогодні всі бавляться зі своїми духовними та життєвими образами. Взято у dar_jan . От і мені стало цікаво. Кажуть, якщо взяти ліву частину вашого обличчя та відобразити дзеркально - вийде ваш духовний портрет, а якщо правий - життєвий. Були, правда, й суперечки на цей рахунок, але все одно цікаво. А ви пробували з собою таке?

CALLISTO Stephan Bodzin vs. Marc Romboy

Wed, 27 May 2009 05:39:44 GMT

Найкраще парашутне відео!
Здам диплом - стрибну в тандемі! І вам того бажаю!

Отторжение фильм, новый трейлер

Tue, 26 May 2009 01:01:42 GMT

Не знаю як хто, але я чекаю на прем'єру від тоді, як подивився перший трейлер. Потім дату перенесли на невизначений термін. А тут натрапив на новий (кажуть справжній) трейлер. В кінці посилаються на осінь.

Жанр: Драма, Фантастика

Год: 2009 г.

Страна: Украина

Актеры: Сергей Бабкин, Богдан Ступка, Александр Баширов, Агния Дитковските

Режисер: Владимир Лерт

Старий трейлер.

А тут можно скачать фильм Отторжение - LINK

The Shin -EgAri-Take This Morning

Mon, 25 May 2009 20:55:16 GMT

Я цей альбом грузинського тріо The Shin вже викладав тут в APE
Але то було давно, дехто може не бачив, забув. Але відео - інша справа, тут це сприймається інакше, бачиш енергію, темперамент. Все ж таки грузинський джаз це космос! Дуже раджу подивитись саме цей фрагмент.

А ще! Знайшов два повних записи їхніх концертів:
The Shin meets Georgika (2003) DVDRip
The Shin - EgAri (2005) DVDScreener

Гра: міста України

Mon, 25 May 2009 12:18:46 GMT

Думаю, що це розлізеться френдстрічкою, але поки ще не багато зустрічав лінків. Цікава забавка. Кілька разів розбіжність була більш як 700 км). Є стимул побільше їздити по країні. Тому й набрав 46,9% від можливого максимуму. А хто скільки вибиває?

http://www.umapper.com/

Алмази

Tue, 19 May 2009 18:02:25 GMT

Хтось бачив як добувають алмази? Відкритим способом? Розміри кар'єру вражають! Глибина 525 м, діаметр - 1200м. На фото кар'єр "Мир" біля міста Мірний в Якутії. Зараз він закритий для відкритої добичі - в глиб вже йдуть шахти.
Над ним заборонений переліт ґвинтокрилам, тому що воронка засмоктує в себе літаючі об'єкти.

Тут можна побачити, як по схилах їздять цілі состави!

А це інший кар'єр "Трубка удачная". Знаходиться теж в Якутії в 20 км від північного полярного кола. Його глибина на сьогодні досягає 585 метрів.

"Дима Билан запутался"

Sat, 16 May 2009 21:21:35 GMT

Про те, як Діма Білан-Мері Поппінс заплутав чи запутался на лонжах під час відкриття Євробачення. Отак лажа може траплятись, навіть, під час найвідповідальніших виступів.

аватар дима билан

Нью йорк фото

Tue, 12 May 2009 21:31:49 GMT

Надзвичайно гарні панорами Нью Йорку! Якщо клацнуть на Нью Йорк фото або пройти за посиланням - побачете місто з 7 різних точок, серед яких центральний парк, Бруклінський міст та Chrysler Bilding.
http://pixelcase.com.au/vr/2009/newyork/
Доречі, зверніть увагу, що фотографії by Олег Гопанюк та Андрій Зубєц.
UPD: перестав працювати (можливо через велику навалу) 23,32 13,05
UPD 2: Все працює - можна насолоджуватись! Здійсніть переліт

Карпати

Sun, 10 May 2009 20:12:16 GMT

Травневі в Горганах
Нарешті трохи є часу викласти звіт про веселі пригоди на цьогорічні вихідні всіх трудящих.

За традицією все вирішувалось в останні дні - квитки, пакування речей, купівля харчів, зміна маршруту. Все це весело було подолано за два дні! Як тільки ми сіли в "будь-який" потяг до Тернополя, аби тільки добратися, всі турботи пішли, залишивши місце мріям про гори. Файне місто Тернопіль зустріло нас посеред ночі недорогим таксі, яке всього за 8 грн (взагалі-то накапало 6, але 8-це мінімум) закинуло нас на автовокзал. Там мене обгавкали відразу всі собаки , яким вільно дозволяється ночувати безпосередньо у приміщенні. І після нетривалих очікувань - сидячи в проході, ми о 5-й ранку прибули в не менш файне місто Франківськ. Проспавши дві години на підлозі центральної зали зал. вокзалу, ми зустріли другу половину нашого квартету. І вже за півтори години ми були у Надвірній (з невідомих причин мені тут подобається, хоча був тут я лише на автостанції та центральній площі).

Трохи просидівши в Надвірній рушили на Бистрицю, де були об одинадцятій. Далі пішки...
Початкові панорами завжди стандартні - справно засрані околиці села, після того кілька кілометрів під нуль спиляного лісу, наче в кожне карпатське село падає по тунгуському метеориту.
Але далі, пройшовши пару км по річці, почались ті краєвиди, через які, власне, і йдеш "в гори"...
Наш квартет:

Серйозний і рідкоусміхнений yaryk , якого не вдалось вдало підловити...

Теж дуже серйозний Стдєн, фізик-теоретик, який виношує революційну ідею створення велосипедної рами з картону.

Таємнича дівчина бредмен, вона ж kosychka , яка цього разу проявила не абияку витимку і жодного разу не впала у відчай!

І, власне, ще один.

На першу ніч стали досить рано. Вибрали галявину з мальовничим краєвидом.

Компанія командор надає двох помічників, які допоможуть ставити та збирати намет (фігня, що намет був hannah))).

Дуже приэмно провели вечір біля вогнища, де саме і закінчився перший, дуже довгий день, який складався з усіх цих переїздів... (Доречі вогнище розпалювали лише для створення точки концентрації уваги, адже їсти готуємо на спеціальній пічці.)
День другий мені сподобався найбільше. Прокинулись ми початок дванадцятої, поки поснідали та зібрали речі - вийшли о пів на другу. Відповідно, часу для руху лишилось мало.

Зранку на хребет найшла хмара, перетворивши нас на героїв мультфільму Норштейна.

Час від часу на мить випливала з туману маленька смерека і знов тала... Дуже гарне видовище. В такій обстановці достойно була провтикана гора Дурня, на яку планували зайти, але нічого нового в цей день ми на ній не побачили б.

Трохи неповна панорамка була, але дає уяву про те, що було навколо цього дня.

Це фото загадка - знайдіть Студєнта, який відійшов від мене на 30 м (спеціально викладаю фото великого розміру)

Ми не передбачили, що в горах місцями ще по коліна снігу і не взяли гамаші. Тому буквально відразу ноги намокли, години чотири довелось йти в мокрих черевиках, які аж хлюпали всередині, при температурі +7°С. Місцями блукали (страждаючи на картографічний критинізм, я повністю покладався на поводирів), збиваючись зі стежки, але потім все ж таки виходили назад на маршрут. О восьмій годині вечора всі мрії про гарну мальовничу галявину з краєвидами розтанули, було прийняте вольове рішення тавати на схилі. На снігу втоптали площадку під намет і встелили м'якими гілками - тому спати було досить комфортно. Того вечора було не до фоток. Цього вечора очко чітко зіграло Токкату і фугу ре-мінор Баха, коли в коробку залишилось лише два сірники, а попереду ще дві ночі, і в черевиках мокрі й холодні ноги. На щастя в клапані нарився ще один коробок, якого вистачило до кінця походу (обов'язково треба покласти дві спалахуйки в рюкзак!!!). Зігрівши ноги, смачно поївши каші та сала, я відчув, що життя класна штука. Навіть спалені шкарпетка і шнурівка мене не засмутили. Спали міцно й тепло з надією на кращу погоду, адже хотілось побачити краєвиди.

Очікування справдились! Зранку на небі чиста блакить і сонце. Досохло все, що було вологим, смачний сніданок, швидкі збори і ми рушили далі. Цього разу були гарні краєвиди.

Певний час перлись по ялинкам, обдераючи руки та ноги.

Час від часу зустрічалась карпатська флора та фауна.

Особливо тішили око крокуси. Їх набив близько сотні!

Ввечері дійшли до Чорної тиси і стали під селом. Часу на відпочинок було багато. Смачно повечеряли, до одиннадцятої грали в інтелектуальну гру "Є контакт", якою вбивали час ще в буревії першого січня.

*Під death metal Саша думає про раму з картону.
Наступного дня дійшли до Ясині, напросилися стоячи в маршрутку до Франківська - три години в тисняві і ми у Франіку дізнаємось, що квитків на Одесу немає, навіть з Тернополя. Тут почалось веселе повернення додому. У спогадах залишились клаптиками Франківськ, Тернопіль, потяг Львів-Запоріжжя з провідницею-наркоманкою, Вінниця, два рази Жмеринка і аж, нарешті, в півшостої ранку нас зустрів напис "Одеса-місто герой". Ніфіга не поспавши - арбайтен до сьомої вечора.

*Це я типу їду додому з мріями скоро повернутись в гори). "Общій вагон забацаного поїзда"
Ще посилання на альбомчик