andryuk

Є час запостити звіт про недавній похід.

Я звик, що похід в гори - справа, яка займає багато часу. А тут видалась можливість перевернути цей стереотип) О 4-й ранку в п'ятницю панічний збір рюкзака, закупка хавки та вибір маршруту. Щоб не довелось брати відгул на роботі (це велика проблема в моєму випадку) весь похід треба було вкласти в проміжок між 18.00 п'ятниці та 9.00 понеділку.

19.30 - відправлення з Одеси і через 12 годин переповнений нахабними таксистами вокзал Сімферополю. Нам пропонували доїхати до Мангупу за 200 грн. Вистачило витримки нікого не вбити та купити квитки на рейсовий автобус за 10 грн. Щоправда, з траси нам довелось стопом підїжджати ще 25 км, але з цим ми впорались менше, ніж за годину.
Прикинувшись студентами - вхід на територію печерного міста вийшов нам по 10 грн (так дорослий коштує 15). Підйом на гору з трьома перекурами, спогляданням караїмського цвинтаря вкрав іще 50 хвилин (але обійтись без цього не могли). Близько пів на дванадцяту в суботу ми були в пункті призначення!
Я планував в цьому поході випробувати пічку, яку сфорганив за рецептами Бонда. Момент істини настав на готовці обіду. 10 хвилин все працювало прекрасно, але втулка у піддуві поплавилась, через що вечерю та сніданок готували на бензиновому примусі.
Дуже пощастило з погодою та краєвидами - в кількох місцях проглядало море. А коли насунув вечір - в хмарах над морем трохи лякали зірниці, але до нас так дощ і не дійшов. За перший день я встиг пройти двічі все плато, облазити, мабуть, всі печери та набити близько 400 кадрів (правда більшість була з панорам). Оскільки ночувати на території печерного міста Мангуп-калє КАТЕГОРИЧНО заборонено - скинулись по 10 грн охоронцям і поставили намети безпосередньо на обриві, щоб краще було видно світанок.
Світанок, як водиться, проспали і ранішній обхід плато (третій за ліком) відбувався з 7-ї до 9-ї. Після найсмачнішого сніданку було виділено дві години на релакс і кайф. Потім збір всіх речей, сміття (варто відзначити, що там дуже чисто - сміття на землі я не бачив!!!). І у нас попереду залишалось відвідати монастир, від якого почали спуск в долину, а далі будь-яким чином доїхать до Сімферополя.
Оскільки збирались в останній момент - прямих квитків не було. І ми в 23.59 прибули в Миколаїв, де нас вперті запорізькі провідники не хотіли брати в потяг. За нас почали просити, навіть, провідники з потягу Одеса-Сімферополь, що стояв на сусідній колії, але марно. Можу сказати точно, адже не раз доводилось проситись у вагон вночі, найлюдяніші - одеські екіпажі. Всі інші - лайно.
Довелось шукати щастя на автовокзалі, звідки за дві години доїхали до Одеси. Офіційно все закінчилось о 4.50 ранку понеділка, коли я прийшов додому.








(1600х538)


Тут люди дають зрозуміти масштаб.


Ранішня медитація.

Пафос.

На підйомі проходили досить тривалу ділянку, зайняту старим караїмським цвинтарем.






Ввечері не вдалось зняти зірниці - гралися з витримкою. Загалом дуже весела справа, що займає до години часу.


В цей похід зробив свою пічку. Через брак часу - була одна недоробка, що далася взнаки. Але загалом працює!


Це загальний духовний стан походу)




Багато лазили печерами. Є навіть двоповерхові житла




В монастирі



Інколи доводилось долати перешкоди таким чином.



Цікавим небом проводжав Сімферополь - загалом було ясно.