andryuk

Травневі в Горганах
Нарешті трохи є часу викласти звіт про веселі пригоди на цьогорічні вихідні всіх трудящих.


За традицією все вирішувалось в останні дні - квитки, пакування речей, купівля харчів, зміна маршруту. Все це весело було подолано за два дні! Як тільки ми сіли в "будь-який" потяг до Тернополя, аби тільки добратися, всі турботи пішли, залишивши місце мріям про гори. Файне місто Тернопіль зустріло нас посеред ночі недорогим таксі, яке всього за 8 грн (взагалі-то накапало 6, але 8-це мінімум) закинуло нас на автовокзал. Там мене обгавкали відразу всі собаки , яким вільно дозволяється ночувати безпосередньо у приміщенні. І після нетривалих очікувань - сидячи в проході, ми о 5-й ранку прибули в не менш файне місто Франківськ. Проспавши дві години на підлозі центральної зали зал. вокзалу, ми зустріли другу половину нашого квартету. І вже за півтори години ми були у Надвірній (з невідомих причин мені тут подобається, хоча був тут я лише на автостанції та центральній площі).


Трохи просидівши в Надвірній рушили на Бистрицю, де були об одинадцятій. Далі пішки...
Початкові панорами завжди стандартні - справно засрані околиці села, після того кілька кілометрів під нуль спиляного лісу, наче в кожне карпатське село падає по тунгуському метеориту.
Але далі, пройшовши пару км по річці, почались ті краєвиди, через які, власне, і йдеш "в гори"...
Наш квартет:


Серйозний і рідкоусміхнений yaryk , якого не вдалось вдало підловити...


Теж дуже серйозний Стдєн, фізик-теоретик, який виношує революційну ідею створення велосипедної рами з картону.


Таємнича дівчина бредмен, вона ж kosychka , яка цього разу проявила не абияку витимку і жодного разу не впала у відчай! 


І, власне, ще один.

На першу ніч стали досить рано. Вибрали галявину з мальовничим краєвидом.


Компанія командор надає двох помічників, які допоможуть ставити та збирати намет (фігня, що намет був hannah))).


Дуже приэмно провели вечір біля вогнища, де саме і закінчився перший, дуже довгий день, який складався з усіх цих переїздів... (Доречі вогнище розпалювали лише для створення точки концентрації уваги, адже їсти готуємо на спеціальній пічці.)
День другий мені сподобався найбільше. Прокинулись ми початок дванадцятої, поки поснідали та зібрали речі - вийшли о пів на другу. Відповідно, часу для руху лишилось мало.


Зранку на хребет найшла хмара, перетворивши нас на героїв мультфільму Норштейна.


Час від часу на мить випливала з туману маленька смерека і знов тала... Дуже гарне видовище. В такій обстановці достойно була провтикана гора Дурня, на яку планували зайти, але нічого нового в цей день ми на ній не побачили б.

Трохи неповна панорамка була, але дає уяву про те, що було навколо цього дня.


Це фото загадка - знайдіть Студєнта, який відійшов від мене на 30 м (спеціально викладаю фото великого розміру)

Ми не передбачили, що в горах місцями ще по коліна снігу і не взяли гамаші. Тому буквально відразу ноги намокли, години чотири довелось йти в мокрих черевиках, які аж хлюпали всередині, при температурі +7°С. Місцями блукали (страждаючи на картографічний критинізм, я повністю покладався на поводирів), збиваючись зі стежки, але потім все ж таки виходили назад на маршрут. О восьмій годині вечора всі мрії про гарну мальовничу галявину з краєвидами розтанули, було прийняте вольове рішення тавати на схилі. На снігу втоптали площадку під намет і встелили м'якими гілками - тому спати було досить комфортно. Того вечора було не до фоток. Цього вечора очко чітко зіграло Токкату і фугу ре-мінор Баха, коли в коробку залишилось лише два сірники, а попереду ще дві ночі, і в черевиках мокрі й холодні ноги. На щастя в клапані нарився ще один коробок, якого вистачило до кінця походу (обов'язково треба покласти дві спалахуйки в рюкзак!!!). Зігрівши ноги, смачно поївши каші та сала, я відчув, що життя класна штука. Навіть спалені шкарпетка і шнурівка мене не засмутили. Спали міцно й тепло з надією на кращу погоду, адже хотілось побачити краєвиди.


Очікування справдились! Зранку на небі чиста блакить і сонце. Досохло все, що було вологим, смачний сніданок, швидкі збори і ми рушили далі. Цього разу були гарні краєвиди.












Певний час перлись по ялинкам, обдераючи руки та ноги.


Час від часу зустрічалась карпатська флора та фауна.

Особливо тішили око крокуси. Їх набив близько сотні!


Ввечері дійшли до Чорної тиси і стали під селом. Часу на відпочинок було багато. Смачно повечеряли, до одиннадцятої грали в інтелектуальну гру "Є контакт", якою вбивали час ще в буревії першого січня.





*Під death metal Саша думає про раму з картону.
Наступного дня дійшли до Ясині, напросилися стоячи в маршрутку до Франківська - три години в тисняві і ми у Франіку дізнаємось, що квитків на Одесу немає, навіть з Тернополя. Тут почалось веселе повернення додому. У спогадах залишились клаптиками Франківськ, Тернопіль, потяг Львів-Запоріжжя з провідницею-наркоманкою, Вінниця, два рази Жмеринка і аж, нарешті, в півшостої ранку нас зустрів напис "Одеса-місто герой". Ніфіга не поспавши - арбайтен до сьомої вечора.


*Це я типу їду додому з мріями скоро повернутись в гори). "Общій вагон забацаного поїзда"
Ще посилання на альбомчик